Ракети, дрони, бомби, міни…
Крокують вибухи по полю,
вбивають землю України,
і рідна стогне з того болю.
Іде війна, чужа всесвітня,
вже третій рік іде війна,
тут квітка миру вже не квітне
і бомба долю не минА…
Мою країну кат шматує.
А де гуманний світ людей?
Чи всі промови їх – то всує?
Оті ООНи, НАТи – де?
Мабуть ще сплять так звані люди,
на них чекати вже дарма,
цинізму пошесть лізе всюди,
і тридцять сріблом вже нема.
Без них і в рай слизика дорога,
(там не чекають просто так).
Перед усім, пересторога –
Росії ядерний ковпак
отого ката – супостата,
тому не буде «ні солдата»,
тому не наш отой літак,
тому завжди недопоставка
ракет чи списаного танка
і полусанкцій крок відтак…
Ну що ж, народе мій, воюй
за землю-матінку свою,
без тих європ і тих же штатів
проти рашистів-супостатів,
чужий не буде воювати
за нашу землю, рідну мати,
їх захистимо ми з тобою.
Гуртуємось, брати, до бою:
чи молодий ти, чи старий ти
до лав Вітчизни шлях відкритий.
Лютий 2024 рік
