Мене не вб'ють плітки та пересуди,
Прокльони вражі кинуті у вічі
Убити можна словом - кажуть люди
Мене не вб'є, хіба що...покалічить.
Я не помру від муки розтавання,
Сухих прощань на протягах скажених
Мене не вб'є, кохання невзаємне,
Переболить і шрамами затягне.
Не вб'є байдужість, пустота в зіницях,
Вона лиш наскрізь душу обморозить
Мене убити можуть.... тільки сльози
О Бог ! Прошу не дай же їм пролитись!
Сльозам дитячим, рани невигойні
Хандра чи біль - одне ж бо каяття,
Та серце хай і в полум'ї агоній
Ще буде битись, стукати в життя.
Жіночі сльози, ви мені як сестри
Галактик морось, втомлено одвічна
Помру на мить і в усміху воскресну,
А справжня ж смерть....у сльозах чоловічих.
Мене тоді й перо не порятує,
Не напишу про них печальні станси
Тоді на плаху зразу...щоб напевно
Без роздумів і реверансів.
Бо чоловічих сліз бува й не видно,
Дурних стереотипів- вічні кпини
Коли назовні сльози, то не стидно
Біда- коли сльоза усередину.
Сильний вірш! 
Майстерно розкрили тему! 
