Де твій келеп,
Придворний ти кеп?
Україну затриднів завоювати,
І до мочакви не зумів домарширувати.
Не хворів, в літадлі згорів,
Без покаяння околів,
Тебе побила сила Божа,
на наглій дорозі,
Гробаків ти вже їжа,
Вдіяти да що не в змозі,
Як псира* на аркані,
Чи блоха на куцому чалі,
Стоїш ти жалюгідний у бездені,
З головою в жупелі.
Пробачення тобі не буде ні від кого.
Про мертв`яків подейкують же, або гоже,
Або абсолютно нічого.
Ти подох- і клєво це дуже.
Якби упав ще й призвідник до тебе в чан,
Їй- Богу! Великдень генто був би нам!
7.09.23.
*псира (одеськ.)- воша.