***
Знов у небі туман, сірі хмари стіною.
Знову осінь шугає в полях та лісах,
обриваючи листя з його таїною,
що дозріла за літо на теплих вітрах.
Що ж за осінь така? - Невимовно незвична.
Мовчазна, ніби тіні, пошерхлих алей,
ніби світло Аврори в парсеках одвічних,
ніби храму туга, яко неба єлей…
Що ж за осінь така? – Куполи без відблиску.
На дорогах до храмів – пустельна жура.
А під ними стежини – підведені риски,
а під ними хрести в камуфляжних тонах.
А над тими хрестами – блакить посіріла,
над тими хрестами – жовтизна, наче віск.
А під тими хрестами – свіча обгоріла,
а над ними журить габро й сонячний диск.
Куполи без відблиску… Небесні озера
віддзеркалюють тіні рокадних доріг
і хрести перехресть, що сурмлять в атмосферу,
ніби знову тривога – здіймається МіГ…
Тільки вчора, так тихо лелеки у вирій
відлетіли сумні, від гучних потрясінь.
А сьогодні дощі все оплакують щиро,
аж до щему, до болю сердечних корінь.
8.11.2023
