Пливли собі дві долі і зустрілись
І як лоза - сплітались у одну,
Ранкову пили каву і любились
І не чекали взимку на весну.
Бо що пора, чи день який неділі?
Коли гарячі доторки руки -
Мов опіки, лишаються на тілі...
І поцілунки терпкі і п'янкі.
Зупинять час і старості немає.
Богатство туть, навпроти, у очах
І щастя в просторі щебече і літає
І руки, її руки на плечах.
А за вікном, такі холодні ночі,
Та їх кохання в затишку живе
І все горять, горять ясніше очі,
Хоч їхня доля хвилями пливе.
25.10.2023
