У співавторстві з Олексієм Птахом
Цього разу - куплетами
Десь там за межею нових горизонтів
Фіолетове небо неспішно малює майбутнє
Кордонів немає, підкорююсь силі експромтів
Минуле стираючи тим, що насправді присутнє
Я відриваюсь від землі
І злітаю високо в небо
Кричу привіт всім і тобі
А небо шепоче:"Всім не треба"
Приймаючи з вдячністю мудрість віків
Здіймаюсь все вище і вище
Зірки розсипаються в тисячи слів
Потрібних, важливих, неспішних
І кожен політ, подарований Ним,
Відлунює нові можливості й Еру
Між сонцем і місяцем туман-дим
Провадить до її сестри Венери
Між Часом та Вічністю наше буття
Вирує бурхливим потоком
Як Асгард зі Словом дав нове життя,
Замарившись Вотана оком.
