Змиваєш з берців зашкарублий бруд,
Стираєш кров запеклу із шолома.
Ти відчуваєш спокій саме тут –
Нарешті засинаєш тихо вдома.
Стара підлога дошками скрипить,
Кіт навіть ходить біля тебе тихо.
Солодка, вже забута, щемна мить:
Ти спиш у хаті – і далеко лихо.
Неначе Образ – матері портрет
Над ліжком сни твої оберігає,
І не тривожать вибухи ракет,
Лиш за селом кричать качині зграї.
На скронях жилки набрякають уві сні,
І ходить тінь над віями незрима.
Ти не забув, що ти ще на війні,
І сонно кличеш друга-побратима.
https://www.youtube.com/watch?v=VIRFklFqPEw
Дякую нашим захисникам!
