Гей, браття - козаки, сідлайте-но коні!
Черкніть для охоти вина!
До боку шаблюки, на руки повіддя,
На ноги стальні стремена!
Не гнути нам шиї, козацькії шиї
Під тяжким залізним ярмом,
Не нюхати диму нещасного краю,
Що в"ється над нами кругом!
Чи не та в нас сила, що у батьків була?
Не тая шаблюка у нас?
Чи в нас нема коней на степах широких,
Чи вуголь на люльці погас?
Нехай наші коні на чистому полі
Тріпнуться і враз заіржать!
Нехай наші браття, молодці козаки,
На чистеє поле біжать!
Нехай знову брязне шаблюка стальная
В козацьких залізних руках!
Нехай знову ляжуть ворогові кості
Могилами в наших степах!
А люлька - голубка нехай не згасає,
Паліть вражі замки кругом!
Нехай ворог знає, повік пам"ятає:
Знущатись над козаком!..
Веди ж нас до бою своєю рукою,
Хмельницький веди нас вперед!
Ми станем стіною до бою з тобою,
Зметем ворогів всіх підряд!..
