На дні моря домівка
і улюблена книга,
мила серцю листівка
під водою. Застигла
мить чи вічність і, вчора...
А чи завтра ще буде?
Ця нелюдська потвора
стільки знищила люду -
не злічити, не стерти,
не забути віками.
У холодної смерти
на щоках сльози мами -
цівки мокрої солі
роз'їдають до плоті.
Нам би долі і волі,
нам би лиш не в болоті!
Солов'їну би чути,
і на повнії груди
би свободу вдихнути
без отрути й облуди!
На дні моря домівка
і додому дорога,
і стара фотоплівка,
і черешня розлога,
і сліди босоногі,
і дитинство у травах,
трави в росах (вологі),
виднокраї в загравах...
На дні моря домівка...
І, улюблена книга...
