Не маю докору сумління,
Дивлюсь на цей лукавий світ, —
По тім'ю б'є земне тяжіння,
А я все прагну у політ.
На сиві гори у серпанки,
Де стигне крижана вода;
В холодну нічку на світанок,
В якім родились небеса.
Скажіть но, люди, в чому сила,
У чому істина живе?
Чому у світла не спросили,
Чому ми все про те, про се...?
Чому я бачу слізні очі
В полях, де маками цвіте?
А серце співу щастя хоче,
Воно ж, бодай би, не сліпе.
Он бачу вже, од злоби корчить...
Отих, які згубили слід.
Ви, запитайте в злиднів, Отче,
Чому не прагнуть у політ?
Та б ми, уже давно літали,
Коли б не шпортались в багні!
Себе, навіщо обікрали,
Й когось на муки обрекли?
Влучно! 
