ось жінка що шукає в Божий день
високий промінь негасимий світла
нащо вона тобі марка і непривітна
її вуста гіркі й не для пісень
вона проходить боса по ріллі
по снігу йде й камінню йде сухому
добра і зла не згадує нікому
а сина згадує що згинув на війні...
імен твоїх незліченную в’язь
відтворює у серці без покути
і не кляне і не горить почути:
най буде мир тобі вночі високий князь
бо вже не довго їй блукати у їмлі
шукаючи серед живих розради
данину віддано-твоя безсила влада
допоки в небо кличуть журавлі
110323
