приручала
в твою плоть виливалась
заради
ілюзорної мрії
про справжність злиття кольорів
заплітала
долі туго до крайньої зради
плутанину порвав
свою сутність вхопити схотів
я без тебе
шукаю, кого б придушити в обіймах
щоб не сіпався дуже
але і на смерть щоб не здох
ти стартуєш із мінуса
штучним була інсуліном
суть шукаєш свою під спідницями
дикий підвох
вчусь ходити
з горбу зняти покірність не просто
в’яже міцно
жертовність незримим мотуззям липким
дуже зручно
на когось покласти одвіт за свій поступ
в собі Бога
відмию від тебе до зустрічі з ним?
Дякую.
Знайшла що у нас з Вами спільного. Ми не дуже поважаємо стандарти. Це погано, тому що можна наломати дров, і добре, тому що тільки так можна створити щось оригінальне.
Які цікаві Ваші вірші- непричасані, колючі, справжні в почуттях:без тебе
шукаю, кого б придушити в обіймах
щоб не сіпався дуже
але і на смерть щоб не здох.
Я вже вас виглядаю
Дякую.
Іноді, коли дивишся на ситуацію під іншим кутом, робиш дивні висновки. Якщо в відносинах один приносить себе в жертву заради іншого, то шкодить, бо створює реальність штучну, заважає розвитку партнера.
Часом то пристрасть приводить до підвоху... а інколи і ,як помста на жаль... Життєво. Дякую за вірш! 
