Летять до небес білокрилії зграї
Нестримні, як вітер, що їх наздогнав,
Невтомно летять до блакитної далі,
Щоб більше ніхто біди не зазнав.
У теплім таночку вечірніх зірок
Летять понад світом у білому вбранні,
І сестри , і браття Господніх казок
Такі невловимі, такі невблаганні.
Падуть, як росинки, сльози птахів,
Серця їх болять і душі страждають,
Голуби миру на плечах вітрів
Любов'ю- дарунком людство вінчають.
На раннім світанку і аж до зорі
По світу летять голуби білокрилі,
Їх зранені душі і очі сумні
Освітять добром усі небосхили.