Легенько пада білий сніг,
І все навколо, ніби в казці.
На голі віття тихо ліг,
Неначе в білій всі накидці.
Так постаралася зима,
Щоб навкруги було красиво.
Сама ж дивилась крадькома,
Докаже всім, що не плаксива.
І хто не йде, той посміхнеться,
Маленька радість в важкий час.
І десь у серці ворухнеться,
І радість, й біль - все водночас.
На мить лиш може заспокоїть,
Забуть про цю страшну війну.
Так жаль, що рани не загоїть,
Бо дорогу мають ціну...
Повільно пада білий сніг,
Хай заспокоїть всі серця.
Лиш він один зробити зміг,
Зимі ми вдячні, як митцю...
Чудова поезія!
Нам би забутись у сніговім вирі..
У перемогу не втрачати віри!
Прогнати орків із священної землі
Щоб навіки́, узнали москалі
Хто з ножем прийде,тут від нього і помре!
А поки ж хай зима хоч трішечки потішить нас!
Наш біль душевний не забрати,
Радує усіх краса зими.
Та плаче Україна- мати,
Плачемо разом із нею ми.
Але всі віримо у Перемогу!
Гарно, дорога Надюшко! Мирного Вам неба та Божого благословення!