там де трапляється пусте
і чиниться якраз
під небом де життя густе
триває повсякчас
летить на степом сірий птах
ширяє над селом
під небом де блукає страх
загубленим пером
що вмерзло в грунт серед боліт
й застигло у очах
неначе з терну живопліт
вже обіймає шлях
до мороку який іде
назустріч як сльота
в сліди замерзлої води
заводить сліпота
у простір той де множина
є поділом думок
стежина Юди крижана
горить серед грудок
невидиме не чинить зла
лиш те що має плоть
поки в смолу не перейшла
добра в собі збороть
де неба край- не боротьба
в рясному змаху крил
де пропонує ворожба
шукати інших сил
не сили навіть а чудес
коли душі не чуть
щоб сірим птахом в знак небес
на хрест себе напнуть
чим далі день тим ближче дно
і небо без пташок
в пітьму розчахнуте вікно
свіча серед серед пляшок
в безодні темряви ніде
кордону ніц не ма
допоки ніч не перейде
в ніщо в собі сама
щоб небу первородне зло
явити накінець
в до часу змерзле джерело
й звестися нанівець
111222
