Коли тебе виривають з корінням
Виродки, ду́рні чи просто невдахи,
Ти проростати можеш з насіння
Жити, цвісти і плоди дарувати.
Можна тебе перенести далеко,
Вивезти, вигнати хоч на край світу.
Там, куди линуть на зиму лелеки,
Ти відживеш і засієшся цвітом.
Феніксом з попелу, маком у полі,
Словом, молитвою або віршами,
В дітях, онуках, в подиху волі
І в колисковій, що чув ти від мами.
Наше коріння міцне і глибоке
Навіть в пустелі оазою бу́де.
Руки забули давно що є спокій,
Серце гаряче палає у грудях.
Силу і волю зберем воєдино,
Працею й піснею все освятивши.
Ми не аби-хто, Ми - з України!
Враже, ховайся, наш гнів розбудивши.
Де б ми не були, ми знаємо твердо –
Наша земля, буде наша навіки.
Ми не ледачі, ми мужні і вперті
І саме нам на землі нашій жити!
Ми проростем, оживем буйним цвітом,
Все відбудуєм, засієм, примножим,
Бо українці - по цілому світу,
Разом зібравшись, біду переможем!
Художник Pawel Kuczynski
https://www.facebook.com/pawelkuczynskiart/?__tn__=-UC*F
