Поема 286
Пресвятій Трійці
з Пресвятою Богородицею
присвячується в любові
Тягомотини і війни, і ще гірше, —
дурнувате говоріння — відсутність
художніх скупих образів
від Христа, Бога-Слова
1
Лиш відчуття...
це від чуття
є Небо в окопах
як є і яма
і українці і не українці йдуть із ями
от лиш до Бога — це до тями!
О щедрість!
в допомогах!! —
уся усім є допомога
розквічуються у
і над транзитом тям —
вже вольова заява є до Бога!
вже кожен українець усміхається життям
як з печі в небо — іскри змоги
всі — зможемо
все зможемо!!
бо Бог — Володар над життям!!
Це Він — понад чуттям...
це нам — у Саме Сонце
душею
й духом дозрівать!
о, нам всеспеченим землі і неба
хлібом! — є слово — про те б
горіти б,
зріти б,
не здаватись,
знов палать!!
Тож серце як ...
як у дитини!
які там інтелект-журини?
розум як хочете — тут можете на землях
стосувать
а нам лиш Бога — цілувати
цілувати —
цілувать!!
Його і зірку — цілувать:
от зірка — в серце!
та хто не був в шаленстві?
та що там розбереш! — і
цілувати
цілувати
цілувати — і без меж!
( кінець першої глави,
вся слава Богу)
2
а ви, бувало, не у цьому часі?
а я, бувало, випадав
із часу
а я жалію хто тут є з бідою
а може всі усіх жаліють
а хіба Бог є не зі мною?
от Бог — Огень!!!
і що для Нього ніч і день?
Бог мене вихопив — в свій День!
вважаєте закінчаться мої припаси... (?)
що, тут чи там
закінчиться Огень?
що тут зірвав мій градус
а чи він мій — весь градус?
зірвався світ
як з льоду чум
і хлоп холодний
чого я радуюсь
чого я радуюсь —
мов в мені серафічний градус
чесний! один, однак, мене не чує —
чує градус...
а от! ще на землі у мене ноги
а от! як серце виткнуте — до Бога!
чи не вчепились тут мені у ноги?..
чи не лишилось: серце
серцем запалити
та ввись летіти
більш летіти!
(кінець другої глави,
Богу слава, року 2022 від Р. Хр.)
3
що я палаючий
та й на палаючому
частоколі із мого (...??) псалма...
чи це є дивно
чи це навіть і не дивно —
що є ще дивні люди
по домах?
4
й тут всі — слова
усі би руйнували
та йдуть зі мною в зцілюючі по
Богу слова...
як ви ще мало взнали!
всі про якісь немислимі хлопки
хіба я тріснув? —
я хлопнув світ? — ц е Бог
привів до тями!
усі би й хлопали —
а я не міг прорватись до поеми!
ви ж розпинаєте Христа, релігії,
всі болтуни і промовляючі богеми!
всі ж є — слова
позори
гляди й люди —
мов гуртуються —
в поему, в діло і під темою
о слово! — в Слові!
як — (й це теж?) —
серцем припадеш —
то так й потягне
по колючках очима —
на поему...
Релігія ж вбила Христа?
Ви вбили Христа.
Ви ж маєте всі доповзти
й засяяти! — і жити для Христа.
Чи ж ви закричите:
хай із моїми, власне з нашими,
(слова, слова... ) псалмами
світ розгорятись перестане?
5. Слово
Як без підпорок і
народжується в с е — безкрає...
і темінь
і як центр — звід зазвіздивсь
і музика
фортепіанна
і злинає
мов з неба впав кришталь
і в звук розбивсь...
й нині поети є —
що їх не підпирає
й не підпирають?
вже без електрики й підпор?
нам
в нас і регулярно виника простор,
бо дають вечір
і він крізь небо і вікно —
у небо і в кімнату —
ще й гасає! й загусає...
як регулярно електрони вимикають —
то регулярно і Людмила грає
й чи в музиці почути?
що
Дух торкає
в цю мить — безкрайню...
і Дух запитує — а Слово
відповідає!!
24, 25.10 2022,
Київ — третій вибір Богородиці
«Поема — втішаюча, бо вона правдива.» (Л.)
Та і : «Правдою Твоєю ізвєдєші от пєчалі
душу мою.» ( ц.- сл., Пс. Давида)
