Буває, що доводиться покласти
Новітні вірші на старий мотив.
Зима виписує життєве гасло
На чорній трасі крейдою снігів.
Припали до землі замерзлі віти,
Немов льодяники на паличках.
Несе небесна босая кобіта
Холодний цукор у тонких руках.
Чагарники укрито білим цвітом,
Який розтане, тільки-но дихни.
Зима є відьма, бо змогла прожити
Дві тисячі та двадцять дві весни.