Я маю біль, і він нестримний,
він трощить серце на шматки,
і хоч цей час іде невпинно,
все ллють емоції в поетику рядки.
Твої слова топили душу,
в полон солодких снів забрала усмішка твоя,
однак тепер страждати мушу,
бо так далеко ті твої вуста.
Вуста, що лили жар на кригу ночі,
яка сидить в нутрі сухім,
і заглядав в мої ти очі,
проте і був ти зовсім не моїм.
І світ твій раптом став тривожним,
вертнувся швидко згори вниз,
змінив своє обличчя в лик безбожний,
принісши тим мені сюрприз.
В словах твоїх одна опала,
бунтує дух твій хворий і дурний,
гострющий погляд, як удар кинджала,
і образ твій ізнов кривий.
Гнітишся ти у злобі й люті,
кидаєш вістря спис хутчіш,
спасіння ти б знайшов б в спокуті,
прошу, ти танець біса цей залиш!
Вся гра твоя – безглуздий фарс дитяти,
й журливо дні проходять у стіни,
стіни жалю, та що про це ти можеш знати?
Не знає жалю солдат кривавої війни.
І так полинув демонічний янгол,
і сонця промінь, ти мене не втіш,
і сотворивши думи у безсмертнім танго,
а з ним цей перший чудернацький вірш.
Так, перший. Дякую Вам за коментар
2 "б" - це просто орфографічна помилка.
Всі інші дефекти я ніколи не виправляю. Це завершене творіння, воно має залишитися в первозданному вигляді, яким би воно не було)
