Хоробре серце збереже сорочка,
Що вишивала, ти ж – моє життя.
Обом нам Україна - найдорожча,
В молитві буду поруч я, затям.
Коханий, говори в думках зі мною,
Із серця в серце, друже, завжди линь.
Кохання сила справиться з війною,
Зведу до Бога очі – в неба синь.
І справжня вірність витягне із бою,
Хоч худорлява – дух та міць сплелись.
Хай мідна осінь буде із тобою –
Вона за дружку стане нам колись.
Коли хвилина непроста настане:
Молитва від коханих – краща бронь.
Сорочка порятує вишивана:
І смерть вона відводить, і вогонь.
Чи сніг, чи дощ печаль свою розіллють,
Та в Перемогу – обіцяй мені:
Вдягнешся у сорочку ти весільну,
що я з любов’ю вишию в ці дні…
Майстерно! 
