Дитя безсмертя сяйно-місячних хребтів!
Володар царства Крокодила й Піраміди!
Твоє ім'я ми огорнули вічнопліддям,
Нас зачаровує краса пустельних нив;
Колиска націй смуглих з зачину світів,
Чи знову, наче дар, чи мана та обида
Для тих, хто помира в шляху несамовито
Від Індії в Каїр, породжуючи спів?
Тьмяні примари, линьте у незнання!
Безумство душ, неначе відблиски і мла
Довкола тебе. В ранньому світанні
Трава вмивається при щасті джерела,
І ти біжиш до острова жадання
Цілющим сяянням лазурного чола.
