Доспівало колисанку літечко свою...
А на зміну йому осінь вийшла на стезю.
Золоту вдягла сорочку, звеселила день!
В руках в неї - по дзвіночку!Ними дзень-дзелень!..
Розбудила отим дзвоном пташенят малих,
А вони усі півколом плиг кругом та плиг!
З-попід стріхи - на дерева, сіли на траву,
Щебетанням зустрічають гостю чарівну...
За пташатами- звірята! Пробудився бір!..
А за ними і малята - вибігли у двір!
Десь луна чарівний дзвоник!Чути - дзень та дзень...
Сповіща про день осінній, особливий день!
Сонце чубчики цілує, ранок догора,
Ну а діткам йти до школи надійшла пора!
Нині школа відчиняє двері їм свої!..
Тож хвилюються дорослі й діточки малі...
Мама трепетно зітхає: вирушати час...
Її дитина - вже школярик, йде у перший клас...
І бабуся чомусь плаче...міцно обійма,
А ще вчора сердИлася...ну і дивина...
Проводжає сивий котик, півень-бородань...
Ну і звідки їм всім знати про Країну Знань?
...Наче квіти, біжать діти, ранці на плечах,
Сонце світить їм осіннє радістю в очах...
Проводжає тепла осінь...З легкої руки
Пробіжать так непомітно всі шкільні роки...
І буде на тій стежині подив й відкриття...
Тільки б доля дарувала мирнії літа...
Тільки щоб цвіли навколо сад й зелений гай,
Зустрічала рідна школа й найрідніший край
Ну, а осінь не втомиться і в перший же день
Своїм дзвоником покличе:
-Пора!..Дзень-дзелень!..
Який гарний, світлий вірш про школу! Так хочеться, щоб усі наші школярики повернулися до нормального мирного життя! Від усього серця дякую Вам, Зінаїдо!
