Пишу тобі я втретє за три дні
Сказать, що я на клятій цій війні,
І розказати хочу по секрету,
Як зблизька бачила ракету,
Як танк проїхав поряд з поїздом метро,
І як ненависть вже пробила дно.
Як восьме березня зустріли ми в підвалі,
Бо тут у Києві, прикинь собі, стріляли,
І вщент розбили Харків, Бучу та Ірпінь,
І ще багато наших міст, прикинь?!
Як випав сніг на День народження Тараса,
І шле Росію нах Бориспільська вже траса,
Як просто з неба падають ракети,
А я курю й стою одна на парапеті.
Як воїнську частину в Броварах
Перетворили майже вже на прах,
Як всі не сплять тринадцять днів у сховищі,
Скажу тобі, це те іще видовище.
Як у метро тепер за паспортом лиш вхід,
А полуниця паляниці шле привіт,
А як, прикинь собі на мить,
Могли б спокійно зараз жить:
Поїхали б літати в Буковель,
А далі - "Айкос", ліжко, секс, коктейль,
І "Чорні" траси навіть вже не так лякають,
Коли по Києву із "Градів", блін, стріляють.
А як поїхало багато друзів з міста,
І в мене теж тепер є автопарк свій, чисто,
І я ніколи, чуєш, що говорю,
Не хтіла брати в руки зброю,
Й дивитися на місто у приціл,
І в живих людях бачити лиш ціль.
Як сліз тут вже пролито океан,
Але все не зупиниться той довбаний тиран.
Як я завжди любила вірші й танці,
Але напали на нас ці поганці,
І як тепер ті навички брейк-дансу
Мені допомагають вийти з трансу,
Як я колись садила квіти,
Як намагалася усім вгодити,
Як плакала, коли дивилася кіно,
І як любила тишу і вино.
Як поєдналися любов і боротьба,
І як я виявилась вперше неправа.
Я не ждала війни, ніхто її не ждав,
Але ж я мирний воїн, а не злий удав,
І мені дуже важко те робити:
Служити, підкорятися, убити.
І я не піду, *** в їх полон,
Я піднесу до пляшки цей вогонь,
Я підірву себе і їх, клянусь,
Готова вмерти, більше я їх не боюсь.
Я люблю тачки, сигарети, алкоголь,
Понти, котів, собак, втрачать контроль,
Карпати, Україну, море, сніг, весну,
Книжки, вірші, людей, - таке люблю;
Люблю косметику, світанки і красу,
Форд Фокус, "Акс-ефект", душ, Дніпро, Десну,
Дощі, гуляти в парку, матюки і теплі руки,
Одеську залізницю, джинси, точні ще науки,
Київ, начальника з колишньої роботи,
І відповідь на філософський запит: "Хто ти?",
Цілуватись, вечірнє місто, гавань та причал,
Поділ, який з тобою обвінчав,
На брудершафт, щоб близько й очі в очі,
Й коли пасує вечір ночі...
Дезодоранти, шорти, затишок, дітей,
Нові знайомства, кеди, кольори очей,
Долоні у долоні, плечі та картини,
Прес, квітень, сигарету за хвилину,
Усмішки і обійми, рози, теплу каву,
Хрещатик і Дніпро, гуляти з мамой,
Роботу, "Метро", друзів і саме життя,
Дев'яте травня, музику та гострі відчуття,
Солодке, дим, пісні, перемагати,
Одесу, Кіпр, Львів, а ще люблю Карпати,
Мости, свій дім, "Айфон" та спорт і ліс,
Але не те, що двадцять другий рік приніс:
Російський корабель, їх РПГ, гармати,
"Руський мир" та "Руську ту весну" до нашой хати,
Цих орків п'яних, які хочуть воювати,
Їх провокації ганебні та жага вбивати,
Ці танки з фарбой біля наших міст,
І їх провалений "блітц-криг",
І цей вусатий зрадник-білорус, що геть здурів,
І через свою територію до нас орду привів.
Я це не люблю, це мені противно,
І ця підступна зрада - не спортивна:
На нас напали та втягнули у війну,
Та ще й спаскудили весну.
Тобі пишу й пишу, тебе я прошу,
Ти не лишай мене і Україну, мій хороший,
Ти приїзди до мене в ТРО скоріше,
Й влаштуєм оркам самі "режим тиші",
І будем гнати ми московську ту орду
Угору до Кремля аж по Дніпру,
І, як у сорок п'ятому мій дід,
На їх стіні залишимо свій слід,
Розпишемось на "Красній площі" кровью,
А потім все відмолимо любов'ю...
09.03.22 р., Київ
ID:
958967
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 07.09.2022 14:46:33
© дата внесення змiн: 07.09.2022 14:46:33
автор: Маргарита Мельничук
Вкажіть причину вашої скарги
|
