В той час, як сини, військові
Готові усе віддать
За волю, то ці – ніколи…
Чекають на благодать.
Що їх повело в Почаїв,
Коли їх земля в вогні?
Хіба це не є знущанням?
Хіба це не «ТАК!» війні?
Якщо це ті божі люди,
В яких знамено – добро,
Чому воно їх не будить,
Аби захистить Дніпро?
А мо’, це їх близорукість
Боротися заважа?
Коли Україна в муках,
Що каже їм їх душа?
І боляче, й трохи гірко,
Що йдуть вони без Христа,
Згубили сумління мірку,
Котра для людей свята.
Кому ж їхні душі служать,
Прямуючи в рабський стан?
Війну ЗСУ затушать,
Адже їхній дух, як сталь.
А як жити далі будуть
Ці «віруючі» між нас?
Чи зможе народ забути?..
Це визначать Бог і час.
27.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
Віряни московського патріархату , ніби зомбовані.Живуть в мріях перехрестити і перепоховати за своїми правилами. І вони не одні, бо вдома вони несуть свою ідею(в масси).Як кажуть бз*юха мала , та смердить на всю хату...Господь розсудить .Менше звертать на них увагу. У нас є Важливіші справи
Дуже вірно! "А як жити далі будуть Ці «віруючі» між нас? Чи зможе народ забути?.. Це визначать Бог і час." І мудро! Тільки Бог і час, бо люди можуть помилятись. Можливо до них самих і дійде, що їх продажні ієрархи їх же використовують в темну в самих ганебних своїх цілях...
Пане Миколо! Я Ваш кожен комент буквально ковтаю, адже для автора дуже потрібна підтримка компетентних людей. Крім того, вони приємні. Хочу вибачитися, що не до всіх даю відповіді, бо не знаходжу часу. Зараз і консервація, і сім'я свого вимагає, а ще ж їжджу до брата допомагати. Орки повністю розбили його будинок, а там і землі трохи, то якщо дадуть якийсь тимчасовий будиночок, то його й поставити немає де. Все закидано цеглою. Вірші в основному пишу ночами, але щоб їх набрати і виставити в інеті, теж потрібен час. Тримаймося. Вперед, до ПЕРЕМОГИ!
