В той час, як сини, військові
Готові усе віддать
За волю, то ці – ніколи…
Чекають на благодать.
Що їх повело в Почаїв,
Коли їх земля в вогні?
Хіба це не є знущанням?
Хіба це не «ТАК!» війні?
Якщо це ті божі люди,
В яких знамено – добро,
Чому воно їх не будить,
Аби захистить Дніпро?
А мо’, це їх близорукість
Боротися заважа?
Коли Україна в муках,
Що каже їм їх душа?
І боляче, й трохи гірко,
Що йдуть вони без Христа,
Згубили сумління мірку,
Котра для людей свята.
Кому ж їхні душі служать,
Прямуючи в рабський стан?
Війну ЗСУ затушать,
Адже їхній дух, як сталь.
А як жити далі будуть
Ці «віруючі» між нас?
Чи зможе народ забути?..
Це визначать Бог і час.
27.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2022
автор: Ганна Верес