Їде Ахмед захищать руський мір.
З ним їде брат Махмуд і Тамір.
З ними бурят, ненец и ічкір.
Сотню племен зізвав Звір.
Пилюка стовбом стоіть довколля.
Орда іде захищать москаля.
Образився сильно верховний дибіл.
Воювати самому не ма більше сил.
Цивілизованний світ побачив Іван.
Його кинув на смерть злий капітан.
У полон загримів наче маля:
“Спасите, помогите! Мы же друзья”
Побачив Іван нові дива -
Носки, рукавички… тепла вода,
Парковку, вайфай і навіть мэтро.
“Я от Москви, жил далеко”.
Сидить жре, ковбаску вминае,
А козаки за ним наблюдають -
І дума козак ”Яке ж падло ти Е, вбите тебе да й усе”
Але зробити це людянисть не дае.
І пам’ятае козак як страждав увесь рід.
Які страшні речи казав йому дід.
Як голод забрав його родичів.
Як у тюрмах сиділи за те що живи.
Як у спини стріляли “ТОВАРИЩИ”.
Як мову палили разом з людьми.
Як ми пробачити все це змогли?
Знае Козак, перемога за ним.
Правда, Сім’я и весь його дім.
Всіх захистить, все подолае
Бо в його сердці Українська кров лунае.
