Пам'ять - це мідна дошка, покрита буквами,
які час непомітний згладжує, якщо часом
не відновляє їх різцем
Джон Локк
--------------------------------------------
Неоціненний скарб земний - Людина.
Велике щастя - взнать, що є життя.
І кожен з нас - єдиний індивідум,
По - різному складається буття.
Людина, на відміну від істоти,
Бо має кожна внутрішній свій світ.
Наступний день несе свої турботи,
Життя колись потребує наш звіт.
Любов, розлуку, сміх і гіркі сльози,
Як ми могли в житті це пережить?
Чи справитися з цим були ми в змозі,
Чи й до сих пір у голові лежить?
Не все прожите нами пам"ятаєм,
Нам пам"ять допоможе відшукать.
Коли хороше щось колись згадаєм,
Що все втікло - ми будем жалкувать.
Та все погане забуваєм швидко,
Не хоче пам"ять це в собі тримать.
Бо не тривке воно, як тонка нитка,
Тут пам"ять нам порадить - відпускать...
. АААА!
