Село – свята колиска України,
Де, як відомо, не бува дрібниць,
Заплетене у пісню солов’їну
Лежить воно під сонмом зоряниць.
А поряд нього половіє поле,
Де сонце пестить стиглі колоски,
Тримають небо явори-тополі
І посивілі від часу віки.
Це саме там коріння українське
П’є життєдайну силу із землі,
Де зрадою хворіло наше військо,
І славою впивалось до зорі.
Село, в твоїх натруджених долонях
Вершилася історії канва,
Від Сяну і до Каспію та Дону
Одної мови линули слова.
Ти знаєш все: як сонце зустрічати
Й п’яніти від видовищ і роси –
Це як почати знов життя спочатку,
Де світ і ти у обіймах краси!
11.02.2022.
Ганна Верес Демиденко.
