Голос Європи
(сонетний дисонанс)
« Як гартується криця...»
Новела
Луною канонади на краю
оази долинає, – ще не вмерла...
і не холонуть ні серця, ні жерла
баталії за націю мою.
Поорані поля, міста і села
залізом у пекельному бою.
устелено у кожному гаю
тілами скотоферми Оруела.
Та сяє ореолами зоря
на обрії живучої планети –
опалені листки календаря...
Яріють епітафії, сонети –
при свічці
кров'ю
із каламаря
дописують історію поети.
Відгомін Бучі
(дорогою смерті)
« Життя прожити –
не поле перейти...»
Паралель
Як уві сні... імла війни між нами...
як у печері...непроглядна даль
і пізньою тривогою ночами
сиреною озвучена печаль.
Як у кошмарі... знищені сезами,
залиті кров'ю цнота і мораль
і не сховаєш душу за вуаль,
розірвану ворожими руками.
Пече долоню лінія життя,
болить душа, ятрить сльоза кипуча...
блукає перемога неминуча,
з дороги вимітаючи сміття...
................................................
по ній іде
усміхнене
дитя.
Історію переписала Буча.
