Похилилась верба над водою,
Вітер хвилю по плесі погнав
Я прощаюся мила з тобою
На Вкраїну ж бо ворог напав.
До верби притулилась дівчина,
На очах забриніла сльоза.
Помолилася мати за сина
І за те щоб скінчилась війна.
Тихий плач понад ставом полинув
Вітер місяць на плесі хитнув
І юнак обійняв ту дівчину,
Обійняв і тихенько зітхнув.
Повернеться юнак до дівчини
І до мами вернеться синок
Проженем москаля з України
І зтанцюють весільний танок.
Автор : Іван Мотрюк.