Війною пахнуть спалені книжки,
Ти біля них – мов перед ликом смерті.
Хто зшив під корінцем ці сторінки?
Відбитки ті і попелом не стерти.
Хтось скаже: просто книги! Це – халепа?
Хіба ж це є така вже аж біда?
Зітхати, сльози лити – нахіба?
Не варто, не доцільно і не треба.
Та під обкладинками – будні у тривогу,
Робота, мрії, праця тих людей,
Котрі під всім обридлі ті тривоги
Творили світ для авторських ідей.
В цих книгах, обгорілих та зотлілих,
Пульсує сум, і біль, образа й страх.
Та разом з ними – просто до мурах
Проймає думка: а вони ж вціліли 💔
Ось
перед нами,
хоч сипляться в руках.
31.05.2024
