твої слова лунають трохи божевільно,
та це, можливо, через цю скажену спеку.
я, смажений, мов смажений каштан,
сиджу біля тебе, мов біля вогню.
так-так! твоє тіло – це піч,
де горить, мов вугілля, кохання.
чом би тобі не приборкати
гарячого джорджа, дівчино?
дивися, він вміє вдавати
другу особу жіночого роду.
з такою грайливою грацією
ходить хіба що пантера;
а вони, щоб ти знала –
такі феміністки,
що тротуари під ними
топляться, наче сніг.
ти знаєш pavlovian? я не кажу,
що він не подібний до павіяна,
та він промовляє "lo",
як индичка в третій відміні.
насправді він – punk доби еллінізму,
і може випити, коли буває п'яним,
веселку з неба, й місяця,
що той стає неповним.
одного разу він цілу ніч
пролежав на морозі на порозі
популярної широко, майже полярної, зірки,
застудив собі вухо, й швидко помер.
ну, й хто ж йому винен? таких не шкода.
я знаю таких історій багато.
сонечку, ти ж мене любиш?
кажуть, життя – театр,
а кохання в ньому – трагедія,
що йде з гарантованим успіхом
hot george, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=SZyia86wFzU
