А знаєш, відболіло. Не загоїлося ще,
Та далі можу йти. Кров вже не тече.
І серце не закрилось, його не заченити
Хоче вірити воно. Продовжує любити.
Бо має душа те, що нічим не вбити.
Гадав вона тепер заплаче і закам'яніє?
Та ні. Переболіло, і далі як диття радіє.
Заплітає у волосся ніжні квіти і весну
І у дощах осінніх бачить диво та красу.
А все тому, що має цінність неземну.
Любов. Здолати неможливо, щоби не робив.
Поб'єш - переболить. Горить, якби не гасив!
Вона в душі... і не прив'язана до когось.
Ти не приймаєш (буває так від чогось)...
Світитиме для інших, з пам'яттю про тебе.
