Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: C.GREY: ЗАНАДТО ВИСОКІ МРІЇ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ C.GREY відповів на коментар Наташа Марос, 19.01.2022 - 23:00
Дякую, Наталочко! Вас також зі святом. А побажання - ну, якщо вже так хочеться, то хай бажання збуваються хоча б у мріях
Галина Лябук, 18.01.2022 - 18:58
Здається, що пташина мудрість заслуговує, щоб про неї писали, оспівували і люди просто вчилися жити, беручи за приклад.Дуже приємно читати мудру, філософську думку автора, цей чудовий вірш і погоджуюсь, що дійсно не вистачає нам, людям, отих високих думок, щоб досягти гармонійного злету і пізнання спокою в душі, задоволення від життя, будучи ще на Землі. C.GREY відповів на коментар Галина Лябук, 19.01.2022 - 22:51
От, бачите, Галю, яке натхнення здатні принести філософські роздуми, а в даному випадку, саме Ваші... про мудрих птахів. Тож, цей вірш був складений у вигяді експромту, завдяки Вам. Катерина Собова, 18.01.2022 - 11:53
Навіть Водяний, сидячи в болоті, співав: "А мне летать, а мне летать охота!" А на березі українець тужливо виводив: "Чому я не сокіл, чому не літаю..." Не дав нам Бог крилець, от і топчемо ряст, поки не віднесуть, куди треба! Цікавий вірш!
C.GREY відповів на коментар Катерина Собова, 19.01.2022 - 22:36
Я - Водяной, я - Водяной!Поговорил бы кто со мной... Один поговорить хотел, Да взял и в небо улетел А нам сподіватися лише на крильця... літаків, щоб навіть несуни не знайшли... Дякую, Катю, за цікаве резюме. Ulcus, 18.01.2022 - 09:15
важко тому, хто багато на себе бере можна скинути половинку - тоді й вічного спокою не треба
Цілком логічно, а от ще краще - скинути з себе все, але там, де не буває холоду і в природному середовищі достатньо їжі та води... Головне, щоб не спокушав заборонений плід. А поки я тут, зізнаюсь, що дуже приємно, що заглядаєте до мене, хоч і не дуже часто...
C.GREY відповів на коментар Ніна Незламна, 19.01.2022 - 21:57
Дякую, Ніно... Авжеж, коли ми буваємо щасливими, то в нас наче крила виростають... |
|
|