Вона торкає землю, душу, небо,
Ще вчора монотонно дощ бринів,
Так осінь нам нагадує про себе…
Листочки мокрі тулить нам до ніг.
То запряже вітри швидкі, крилаті,
Й ганяють вершники із заходу на схід,
То плачуть, то заходяться співати,
То з дерева зіб'ють останній плід.
Бува, й дорогу стануть замітати
Прозорою мітлою. Хто ж іще?
Давно і верби, й клени не патлаті.
Під ними – листя, а у серці – щем.
І все ж люблю я осінь, її мряку,
І довгу ніч, і закороткий день,
Люблю бродити й слухать тишу парку.
Цікаво, куди муза поведе?
7.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
осінь теж чудова пора року і фарбами не гірше за весну,замітив що восени думки якісь світліші і вірші краще пишуться,мабуть тому що день короткий,а вечір дозволяє насолодитись часом.
