|
"Гас і Рудик"
---------------
(Уривок з книги про заробки в Польші)
------------------
***
... В них є два пси — Гас і Рудик. Збитошні і молоді.
Я їм ввечері голосно читаю Польську Велику Енциклопедію, яку мені дав шеф, щоби
я правильно розмовляв на польській мові, а я для них відкрив безплатну школу і вони
її не пропускають та, розуміючи, слухають мене.
Гас великий і чорний ротвеллєр — любить поїсти, а Рудик — маленький боксер, але
дуже шустрий і скрізь його багато.
Ото зранку я лежу в постелі і чекаю їх — просовуються дві морди і запитально
дивляться на мене, але далі, без дозволу, не йдуть.
Дивлюся на них страшними очищами і починаю реготати, а вони скачуть на мене і
починають мене облизувати та стягувати коц.
Потім я їх обнімаю за шию і притискаю до себе, а вони вириваються і втікають по
кімнаті.
Біжу вмиватися, а вони за мною. Бризгаю на них водою і вони ховаються за двері,
щоби знову вискочити і вхопити мене за ногу, але так... ніжно і не боляче.
Сідаю їсти.
Отут вже треба бути надто уважним і не відвертатися ні на мить, бо чогось не стане
на столі.
Останнє — Гас стягнув великий кусень ковбаси і з виряченими очищами сидів і не
мругаючи дивився на мене, поки я допитувався в обох :
— Де моя ковбаса ?
— Хто з вас взяв мою ковбасу ?
Потім через силу проковтнув всю і аж просльозився з жалю.
— Я тобі цю ковбасу згадаю ще не раз, собако..! — Пригрозився я йому і... знайшов
план помсти...
Рудик нічого не сказав — не продав друга.., але був спів-учасником і тому —
начувайся теж.
Добре, собаки.
Раз так — буду я вам мститися жорстоко і сильно.
Ні йоти пощади не чекайте від
мене...
Ввечері я завжди бігаю 5-6 кілометрів.
Ото я і кажу шефовій :
— Прошу пані, я би хотів прогуляти псів ввечері, якщо можна, бо щось маркотно
сидіти мені одному, а так —проспацеруюся трохи з ними...
— О, то є чудово, пане Олєк,.. якщо ваша ласка.
— Так-так, без проблем, пані.
Ось ви і попалися обидва, собацюри. Тримайтеся тепер...
— Що, Гас, стогнеш ? Вперед, собака,.. я тобі ковбасу згадаю ще не раз... будеш
знати, як красти моє і не признаватися, собако... Он пан Рудик біжить і не жаліється
на то, що чоботи муляють і по-пластунски треба лізти під вогнем шквальним, а ти,
собако, обжерся мої ковбаси і думаєш, що то тобі так пройде даром... — Так я біг з
ними свої кілометри, а в Гаса вивалився язик і ноги підкошувалися від непривички і
скулів та жалівся він жалібно на смичку-повідку, але мусів бігти.
А я їх морально підтримував, як справжній командир своїх любимих солдатів, які
мають бути щонайкращими.
Пан Кристоф каже мені десь через тиждень, чи два :
— Допомогли Гасу ці пігулки, що лікар виписав і він став таким струнким та жвавим,
аж дивно...
— Та ще спацер на свіжому повітрі, пане,.. то є головний лік.
— Так-так, пане Олєк, правда ваша...
От тобі собако і діагнос від господаря — медаль тебе чекає скоро за вірну службу в
хаті, а свою ковбасу я тобі все-таки згадав і... ти не забудеш вже її ніколи, собацюра
ти мій хороший...
Пройде якихось три роки і я вже не буду працювати в пана Кристофа, але я буду
якось проїзджати поруч і згадаю за вас, собаки, і я заверну до будинку пана і закричу
голосно :
— Рудик.., Гас ! До мене, собаки ! — і ви вискочите з-за рогу.., і скочите на загородку
сітки та будете скавуліти.., і лизати мої руки, собаки,.. а потім Рудик десь знайде
дірку і появиться пред машиною — ставши лапами на переді капоту та не пускаючи
нас їхати далі...
Хлопці захочуть його взяти зі собою, але я знаю, що на кордоні нас з ним не
пропустять, без відповідних документів, і ти, Рудик, будеш бігти ще довго наш
маршрут сам один, без Гаса, за машиною, чесно викладуючись в марафоні за двох,
щоби відстати і... загубитися, потім позаду, у вчорашньому, як мої найкращі згадки про
вас і життя в Польщі...
Мої хороші та вірні друзі, собаки — Рудик і Гас...
---------------------------------------------
Warsawia-1995=Paris-2011
==================================================================================
ID:
931223
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.11.2021 00:47:59
© дата внесення змiн: 18.11.2021 00:47:59
автор: Катинський Орест
Вкажіть причину вашої скарги
|
Цікава історія із життя. А на думку прийшли такі слова: "Якщо б тільки люди могли любити як собаки, світ став би раєм"(Джеймс Дуглас).
