Спогади, спогади... Пам"ятаю, тато розповідав про пана, який у селі Івашинівка (тато чомусь завжди казав Зелений Яр) П"ятихатського району Дніпропетровської обл., де виріс тато, розводив сади з чудовими сортами плодових дерев. Здається прізвище пана було - Очкалов. А "Диким полем" називалася велика територія України, куди входили також Дніпропетровська, Полтавська і ще до десяти областей.
П А Н С Ь К И Й С А Д
Не любувався пан хортами,
Не мав орлівських рисаків,
Він ще незнаними сортами
На «Дикім полі» сад творив.
І зеленіло «семеренко»
Стрічаючи мороз і сніг,
Гілля від золота «пармену»,
Мов пломеніло у вогні.
Цариця груш - «Любима Клаппа»,
І дивна слива «Анна Шпет»,
Прийшли до пана, що як тато,
Їм став хазяїн, друг, поет.
Сорти незнані, невідомі,
По волі пана йшли в наш край,
І у новім для себе домі
Знайшли «обетований рай».
У революцію двір панський
Дотла, крім цегли, весь згорів,
Пан від "удару"* вмер зненацька,
Сім’я з очей пролетарів
десь зникла...
Сад живим лишився,
Як пам’ять про незлих панів,
І шість ставків в ярах пречистих.
(Сад вижити б не зміг без них)...
О! Скільки крові пролилося
У море ненависті й злості!
. . . . . . . . .
Що людям час згвалтований приніс?
Лиш море голоду, біди і сліз...
удар - інсульт
Автор вірша Силенко Григорій Венедиктович (1911-1997)
Дякую, Галинко! Я надрукувала цей вірш у групі Фейсбука, для земляків мого тата, і прийшло стільки відгуків! Дуже багато люди розповіли про історію назв, я їм дуже вдячна. Навіть пам"ятають, де була хата, в якій виріс тато.
Виявляється, що земляки мого тата пам"ятають того пана Очкалова, навіть частина села називається Очкалівка. Там був у радянські часи совхоз, де вирощувалися чудові сади, ягідники. А зараз все рушиться. Про це мені розповіли в коментарях до цього вірша, я його опублікувала в групі земляків.
