Якщо колись я раптом перестану існувати
на цій планеті, або просто між рядків,
ти не повинен знову все життя мене шукати,
у тебе будуть інші цілі, вирвані із моїх снів.
До тебе пригорнеться інша мрія
або просто - інша..
Тобі віддасть всю ніжність і тепло,
і ти забудь тоді мене, як в цьому вірші,
так ніби тут мене ніколи й не було.
Так ніби я ніколи тебе не торкалась,
не пила зранку каву в кухні,
не влаштовувала драм..
Ніби тут на столі ми не кохались
під час коротких і нудних реклам.
Так ніби тиша в телефоні була вічно,
а квіти дарувались не мені.
Так ніби всі мої думки завжди були логічні.
Так ніби твої очі вже давно були самі.
Я не торкатимусь речей у ванній,
не попереджу друзів чи хоча б батьків.
У домі, де було сьогодні і не було завта
я перестала існувати. Навіть між рядків.
від душі написано)
