Нехайло, відпочивши у неділю, на світанку метнувся на поле. Картопля іще не пустила паростки. Він дещо сумовито обійшов по периметру 5 соток і якось ритуально знову почухав потилицю. "Ех", — сказав і подумав: "Чи дасть Бог дощик у травні?" За хвилину фермер уже їхав велосипедом додому. Біля недобудованої прибудови мав сіяти деяку городину. Виноград було підрізано ще торік. Ранкове сонечко привітно сміялось до Нехайлової праці. Підбадьорювало. "Таки господар!" — цвірінькали горобці, що скупчились на грушці. "Такий господар!" — немов із-під невисоких, осяяних східним промінням, хмар, каркаючи, додавали впевненості поодинокі вóрони. Нехайло в умі підраховував урожай, який восени йому дасть поле з присадибною ділянкою.
