Чому ж так виє вітер в темну ніч?
Про що тужливо думають тополі?
Над ким схилилися хліби у полі?
Кому женеться низка хмар навстріч?
Лютує вітер бо невзмозі вберегти
Солдатів від ворожих куль і смерті.
Все намагається об себе кулі стерти -
Щоби від воїнів загибель відвести.
Тополі сльози ллють за почуттям,
Що вже ніколи не засяє квітом -
Нажаль, багато юнаків вже вбито,
Вони пішли у бій і із життя.
Пшениця гнеться під рукою тих,
Хто вже не зможе обійняти сина -
Він у земних обіймах України
Нескорений загарбником затих.
Куди ж летить потужний хмар потік,
Вселяючи в серця і біль, й тривогу -
Вони несуть в собі пересторогу,
Що ворог ще не здався, не утік...
Заснуть вітри, тополь пройде печаль,
Пшениця стане запашним окрайцем.
І лише хмари, полохливим зайцем ,
Усе летітимуть, мов зламана деталь.
