Посіяв Пан коноплі й жито,
Зійшли чомусь там будяки.
Тому у розпачі, розбитий,
І сльози капали гіркі.
Лиш де-не-де зійшло насіння,
Та як його оберігать?
Мабуть, Опудало спасіння,
То ж на роботу треба взять.
Була в Опудала робота:
Стрілять з рогатки горобців.
Йому ж робити неохота,
Тут треба інших фахівців.
Стоїть собі, як стовб поганий,
А дві руки, як кочерга.
Та непогано все ж він вбраний,
Він Горобцям усе морга.
Кидає їм смачне насіння,
До себе ближче підзива.
Для Горобців оце спасіння,
Прийшли й до них уже жнива.
Здружились, гарно жити разом,
Все сміливішими стають.
І задоволені щоразу,
Насінню жару завдають
На шляпі виросло гніздо,
У мріях думали плодитись.
Та на заваді стало це одно:
Ну треба ж їм так помилитись!
Так довго це терпів наш Кіт,
Ці неподобства на городі.
Такого ще не бачив світ,
Усі ці плани він пошкодив.
І розлетілось все у прах,
Хватав зі злості Горобців.
Убив Опудала той страх,
Нащо давав ти їм гостинців?..
----------------------------------------
Наївність риса не проста,
Завжди приводить до розплати,
Не треба звати Горобця,
Щоб із нічів"я з ним погратись.
Теплого тобі літечка сонечко і Божої ласки!!! 
