Дощ заколисує, мов брязкіт набоїв об ніч.
У чому ж тут річ, чому ще не спиш?
У твоїх тихих думках, мить, мов сотні сторіч.
Не тягне на сон, до тебе одної лиш.
Лати на кріслі втомились від пороху дня.
Хитається світло, тіні збігли в клубок.
Чай охолов й на вікні вже самотнє горня.
Втомлені ноги, я зроблю останній крок.
Тим, хто лягає спати — спокійних снів.
Важчають зимні руки, доносится спів.
Хочу хоч трохи тиші, втечі від слів.
Хтозна скільки ще залишилось днів.
08.05.21
Стаськів М. А.
