Було, було... — я знаю, — і таке :
Вечірнє небо зоряно-морське,
І хмари в сонячних підпалах...
Душа, краси спіймавши мить,
Дзвінкими струнами звучить,
І в такт мелодію заграла.
*
Не кожен знає цей забутий рай —
Коли емоцій вир тече за край,
Як в простодушному дитинстві...
Під злет окрилених думо́к,
Слова шикуються в рядок
У гармонічному єдинстві.
*
І ти з Небес очей не зводь,
Дивись : як радісно Господь,
Відтінком світла розмовляє...
І в слід за музою спіши,
Вона шепоче — ти пиши,
Тепер ти вже поет... Вітаю!