Світу в очах твоїх більше, ніж світу довкола:
Кольору волі в сітківці космічних стежок –
Кличуть у мандри на Всесвіту край. Невагомість
Розум важкий підіймає до серця висот.
Вектори руху під градусом. Кут? Все відносно.
Сильний потік у розміреність звичних доріг.
Повінь чуттєва, не паводок, – простір для мосту,
Чи для стрибка в позачасся. Цілунком застиг
Дотик гарячий ілюзій до простору втілень.
Першим з’являється, крайнім стирається звук.
Зцілює душу любов. Під мелодію тіло
Танго танцює міжзоряне в пестощах рук.
Світе очей моїх, світло очей моїх, любий,
Музико серця, мелодіє космосу, снів,
Звуком останнім, що витиснуть в подорож губи,
Буде наболене, буде намолене –
Мій!