заплутавшись у своєму відчаї
вона могла слухати лише свої думки
все, що було поза ними
здавалося марним
адже ніхто не знав усі її історії
вони знали лише фрагменти
кожен різні
правду легко приховувати
допоки дійові особи минулого
залишаються поза зоною фізичної досяжності
так минуле не плутається з майбутнім
так минуле залишається лише в теперішньому
у відчаї та думках
у понурому погляді
у сумному обличчі
вона здавалася загадковою
адже поєднувала милу усмішку та сумні очі
але ту загадку ніхто не в змозі розгадати
адже фрагментів завжди недостатньо
адже майбутнє будується з минулого
про яке ніхто не мав змоги дізнатися
маркетологи стверджують
що довіра має формулу
суми компетентності та вміння налагоджувати стосунки
тому не можливо було збудувати з нею довіру
адже ніхто не мав достатньо знань про її минуле
а вона не доводила своєї компетентності смішними історіями
тому будь-які стосунки одразу мали присмак неповноцінності
та зайвої таємничості
відсутність очікувань провокувала для неї тотальну непевність
вона не намагалася передбачити, що буде настумного тижня
місяця
року
вона вже не хотіла очікувати
бо в тривалому фрагменті минулого надто довго марно чекала
вона перестала втікати
адже зрозуміла, що втекти хотіла від себе
втеча змусила залишитися з собою наодинці
а наодинці спокою не стало більше
наодинці співрозмовником стало її минуле
воно нагадувало події
а вона мала переглядати їх
як старі документи
закреслювати попередній опис
та записувати новий, менш жорстокий щодо себе
роботи було багато
здавалося, той архів ніколи не закінчиться
а все через те
що один з фрагментів виявився підробкою
хтось подав на обробку в архів фіктивні дані
і одного дня п'ята частина архіву впала
та була розкидана по підлозі як сміття
бо фіктивний акт не витримав натиску згори
а його було прийнято за основу
для великої кількості подальших справ та актів
які лежали на ньому
вона чітко пам'ятала той момент невагомості
коли вже знала, що частина архіву ось-ось впаде
що дані фіктивні, що безлад неминучий
момент невагомості
коли все руйнується трохи з запізненням
бо свідомість відповляється одразу приймати все як є
але й не ставить підпори
бо знає, що падіння частини архіву неминуче
у момент невагомості
приємно дивитися на лад в приміщенні архіву
навіть якщо він грунтується на фіктивності
адже вже через мить буде безлад на багато років
безлад
від якого не втечеш
про який не забудеш
його не спалиш та не зітреш
безлад
який доведеться прибирати
бо архів – то твоє життя
Прекрасно-алегорично і точно-про всі взаємовідносини нас-і життя,нас-і минулого... 
