Повертайся, я бачу твій слід
Серед тисяч слідів перехожих,
Там де сонце обпалює схід,
Серед безліч чужих і не схожих.
Понеділки минають нехай,
І вівторки проходять спонтанно,
Ти рукою вже їм помахай,
Повертайся раптово, неждано.
Повертайся, в душі не тримай
Гіркоту про давнішню образу,
Я чекаю тебе, пам'ятай,
Зустрічатиму тепло щоразу.
Дощ дрібний моросив по щоках,
Час, як краплі, спливав невблаганно,
Мої пальці ти грів у руках,
І теплом цілував їх органно.
Повертайся, чекаю ту мить,
Коли поглядом знов зачаруєш,
Бо душа від утоми щемить,
Як десь там ти без мене мандруєш.
Повертайся. Хіба то був сон?
Ми в думках прокладали маршрути,
Свідком був привокзальний перон,
Аби потім все знов повернути.
Я прийду на вечірній перон,
Де колись ми з тобою прощались,
І побачу той знову вагон,
І ту мить, коли ми розставались.
На пероні в мельканні очей,
Сподіваюсь твої я зустріти,
І за сутінню сірих ночей
Сонце радісно буде світити.
