Напиши мені кілька рядків
прямо на жовтому місяці
(бо листя кленове давно перейшло в іржу,
а вітер слова Твої десь розгубив дорогою).
Ці ночі січневі такі кришталево-прозорі,
що я роздивлюся усе до найменшої літери:
і порух нервовий зважнілих Твоїх повік
над теплою хмаркою подиху,
й метелики пальців – середнього і вказівного –
на чорному тлі тактичних Твоїх рукавиць
(такі мерехкі й органічні,
неначе й не знали ніколи ні струн, ані клавішів).
І ясно відчую пульсацію серця.
Воно
здатне зрушить арктичні льоди,
здатне зливу пройти поміж краплями,
здатне вірити так, що вода на вино,
а сміття на бурштин перетвориться,
здатне Юду пробачити, перш ніж убити –
таке бо затяте і любляче…
2023р.
