Згоріли сторінки мого кохання,
Дотліли до кінця кульгаві вірші.
Розвіяв вітер щирі сподівання,
Які раніш були за сталь міцніші.
Мій час розбився, а за ним годинник.
Минуле , то лиш привид давніх літ.
Вже ніколи шукать у правді винних.
Мені вже ніколи. Вже в'яне душі цвіт.
Танцює танго дві півкулі мозку,
Там люта пристрасть
(Може й боротьба),
Я чую як стікають краплі воску,
Випалюють коротку мить життя.
Повільно тліють пелюстки надії,
Останній стукіт чути у словах,
Останній злет , останній помах вії,
Й остання рима плаче на устах...