що ж, я їду завтра на світанку.
ну, як на світанку? потягом, що о дев'ятій.
я залишу тобі свій незбираний смуток,
свої сумніви, біль, і взагалі все погане,
доки це все не звело мене з глузду, маленька.
надішли мені своє кохання: я залишу адресу.
ти зможеш мене побачити щоразу, коли забажаєш.
ти зможеш мені подавати всі карколомні надії,
– навряд чи я відповім, та я тебе запевняю:
коли я помру, повідомлю тебе найпершою.
зараз нудьга та смуток наповнюють мої дні.
пора мені від тебе навіки відвернутися,
й тоді, напевно, мрії про завтрашній день
нарешті реалізуються, й стануть прекрасною дійсністю.
хоч і важко в таке повірити, декому легше без тебе.
нелегко таке визнавати, та ти – не одна в мене в серці.
згадаю корисні навички, як вдавати з себе щасливого,
коли я без тебе. вирішено: доведеться мені піти
tomorrow's dream, black sabbath