Доріг пустинних перехрестя
Без вказівок ведуть кудись шляхи
І тільки крик воронячий озветься
Кидаючи в незвіданість страхи.
Лише б хоч слово напівтонна,
Підказку крихітну в пітьмі,
Але лиш вітер глухо стогне
На роздоріжжі, де усі самі.
Позаду біль - не повернутись.
Зі сторони бездушні пересуди.
Отож іти вперед. А озирнутись:
Шлях твій, що не знають люди.
Він стоптаний тобою, ти збивав коліна
І тільки серце знає куди йти.
Доріг пустинних перехрестя і людина
Там доля, без душі яку невіднайти.
